Битва біля річки Гранік – Ва-банк Олександра Македонського

Античність

Перша битва македонської армії з перською відбулася біля річки Гранік в 334 році до н.е. Це був перший великий бій Східного походу Олександра Македонського. У цій битві вирішувалась доля східної кампанії та право на владу над персидською Малою Азією.

Олександр Македонський перед битвою при Граніці

Весь 335 рік до н.е. молодий македонський цар провів у походах, якими підтверджував і закріплював свою владу, після смерті його батька Філіпа ІІ.

Території під контролем Македонії в 336 році до н.е., після смерті Філіпа II. Коринфський союз позначений жовтим кольором.

На весні були підкорені племена трібалів, гетів, іллірійців та фракійців. Північні кордони царства відтепер були захищені, а варварські народи стали васалами Македонії.

До осені Олександр повністю затвердив свою владу над Грецією. Знову була зібрана Коринфська Ліга.

Всі древньогрецькі міста-держави (поліси), окрім Фів і Спарти, підтвердили гегемонію Македонії над Грецією.

Коринфський союз (також відомий як Еллінський Союз) – загально грецький альянс який був сформований в 337 році до н.е. в місті Коринф після підкорення Греції Філіпом Македонським. При Філіпі в нього увійшли всі міста, окрім Спарти. Фактично усією лігою керувала Македонія. Македонський цар був головнокомандувачем союзу і фактично одноосібно приймав усі ключові рішення.

Всі грецькі поліси, які входили в лігу, мали надавати війська для походів, а ті хто не міг цього зробити – забезпечували армію союзу ресурсами.

В вересні 335 року в приклад для інших зруйнував бунтуюче місто Фіви, а усіх його жителів – продав у рабство. Цією жорсткою розправою він показав усій Греції, повсталі міста будуть покарані за заколот.

В результаті всього за рік Олесандру вдалося закріпити владу над всією Древньою Грецією, убезпечити північні кордони і зібрати необхідну кількість ресурсів для походу на Схід.

Переправа через Геллеспонт

Весною 334 року до н.е. Олександр Македонський на чолі війська почав переправу через протоку Геллеспонт (древньогрецька назва сучасних Дарданелл) і висадився у Малій Азії.

Армія Олександра налічувала 30 тис. піхоти і 8 тис. вершників. Це військо було зібрано з усіх закутків Древньої Греції і земель північних Балканських племен.

Етнічна складова армії розподілялась наступним чином:

  • Македонці прибл. 14- 15 тис.
  • Греки прибл. 14 тис.
  • Балканські племена прибл. 6 тис.

Ядро війська складали найвірніші  і професійні загони з македонців. Найбільш елітною частиною серед македонців були кавалеристи Гетайри чисельністю 1800 чол. Гетайри «товариші» були набрані з македонських дворян і були тяжкою ударною кавалерією.

Македонську піхоту формували 9000 фалангітів «педзетайрой» і 3 тис. гипаспистів.

Педзетайри «піші товариші» були озброєні п’ятиметровими списами – сарисами і бились по принципу македонської фаланги.

Гіпаспісти «щитоносці» – були відбірною частиною та озброювались як гопліти.

Гопліти – тяжка древньогрецька піхота. Гопліти були озброєним круглим щитом гоплоном (який дав їм назву), 2 метровим списом «дорі» та мечем «копісом». Бились такі піхотинці в щільному строю «грецькій фаланзі».

Греки були другим по чисельності народом в армії Олександра. Грецька піхота, яку надсилали поліси на умовах Коринфського союзу, налічувала 7000 чол. Більшість з них були гоплітами.

Найкращою частиною грецької кінноти були 1800 кавалеристів з Фесалії. Фесалійці вважались найкращими вершниками в Древній Греції. Інші поліси виставляли ще 800 кіннотників. Більшість з 5000 найманців також складали етнічні греки.

Балканські племена надали 6000 бійців, в основному легку піхоту та застрільників. Застрільники – метальники спису агріани, чисельністю в 1000 чол. вважались елітною гвардійською частиною. Також у війську налічувалось 1000 стрільців з іллірійців та фракійців, які мали на озброєнні луки, дротики та пращі. Фракійці та пеонійці (бл. 900 чол.) формували легку розвідувальну кавалерію від варварських племен. Іншу частину становили рекрути від північних племен, які виступали в якості легкої піхоти.

За мірками Стародавньої Греції – це було величезне військо і утримувати його було дуже дорого. Ресурсів, які зібрала Коринфська Ліга, вистачало лише на початок вторгнення.

Олександр планував поповнювати запаси за рахунок швидкого захоплення міст і трофеїв. Тому швидка перемога була необхідна македонцям, аби підтримати бойовий дух і просто прогодувати військо.

Шлях персів до річки Гранік

Цар персів Дарій ІІ дав наказ розібратися з армією вторгнення місцевими силами в Малій Азії. Для цього були скликані армії сатрапів.

Сатрап (др. Перс. Kshathrapavan «захисник області» – намісник перського царя в одній сатрапії (провінції) Імперії Ахеменідів. Такі правителі мали суттєву автономію та самостійно керували і захищали сатрапії, які їм довірив цар. Слово використовується і в сучасності до представників влади, які займаються свавіллям на місцях.

Для боротьби з македонцями до Гелеспонту привели війська наступні сатрапи:

  • Спіфрідат – Іонії та Лідії
  • Арсит – Гелиспонтської Фрігії та Пафлагонії
  • Атізій – Великої Фрігії
  • Мифробузан – Каппадокії
  • Арсам – Кілікії
Карта перських сатрапій в Малій Азії. Зеленим кругом позначено місце висадки військ Олександра, а жовтим – місце розташуванні персів на р. Гранік. Червоною стрілкою позначено напрям удару в глиб Малої Азії.

Війська Перської імперії також були різні в етнічному плані. До берегів Геллеспонту крім персів прийшли лідійці і гірканійці, які проживали на території сучасного Ірану, бактрійці (сучас. Афганістан), а також пофлагонці і лікійці( сучасна Турція).

В цілому сатрапам вдалось зібрати близько 12 тис. вершників і 10-12 тис. піхоти. Їм на допомогу були вислані загони грецьких найманців гоплітів (близько 10 тис.), які служили персам. На чолі цього підрозділу був досвідчений грецький полководець Мемнон. У війську також був присутній один з царських генералів і зять Дарія – Митридат.

Всі перські полководці зібрались на військову нараду у м. Зелея. На цій нараді Мемнон запропонував не вступати з Олександром у бій, а відходити далі в Малу Азію, спалюючи амбари і посіви. Він був упевнений, що в армії македонців дуже скоро почнеться голод і солдати почнуть падати духом.

Однак сатрапи не захотіли руйнувати свої володіння, за які вони відповідали перед царем. Особливо обурювовся Арсит, який проголосив що не потерпить щоб у його підданих згорів хоча б один будинок. Отже ніхто з сатрапів не підтримав ідею Мемнона і загальним рішенням стало зайняти позицію в обороні де і нав’язати македонцям бій.

Війська персів встали на березі гірської річки Гранік. Ріка була не глибокою, але широкою (прибл. 180 метрів). Перси зайняли критий та стрімкий східний берег. Західний берег річки був пологим та болотистим.

Сучасний вигляд ріки Гранік. Вона сильно звузилась та обміліла, але східний берег так і залишається вищим.

Після травневих дощів ріка мала бурхливу течію і переправитись по ній можна було лише в деяких місцях. Таким чином перейти через ріку і зберегти при цьому щільний стрій було дуже складно.

Завдяки такій дислокації перси нависли на фланзі наступаючої армії і готові були відрізати поставки з Греції, в разі наступу Олександра в глиб Малої Азії. Перси блискуче виконали своє стратегічне завдання і нав’язали македонцям бій за вигідній для себе позиції.

Тактична диспозиція персів перед боєм

Зброя та воїни персів. Ліворуч – перський кінний лучник, праворуч – тяжкий лікійський вершник, знизу – легкий піхотинець.

Однак тактичний план битви у персів був не настільки зважений як стратегічний. Перси не знали де саме Олександр почне переправу.

Першу лінію, яка фактично захищала берег формувала кіннота. Це була найбільш озброєна, навчена і швидка частина перських військ.

Швидше за все кіннотою передбачалося швидко зреагувати і відбити спроби переправи в будь-якому з доступних місць.

Також однією з цілей могла бути фізична ліквідація македонського царя. Олександр був ідейним натхненником всього походу, які не мали спадкоємця. У разі його загибелі в цьому бою, в Македонії відразу б виникла важка династична криза і саме існування Еллінського союзу було б під загрозою.

Знаючи палкий характер македонського царя, можна було очікувати, що він буде битися попереду свого війська і підставляти під удар. Таким чином, вбивши Олександра можна було швидко закінчити війну.

У другій лінії перського війська, на висотах, розмістили легку піхоту і стрільців з місцевих племен. Зібрані сатрапами піші воїни були здебільшого ополченням і не представляли особливу загрозу професійної македонської піхоти. Тому їм дісталася допоміжна роль і великих надій на них особливо не покладали.

У третій лінії розмістили найбільш грізну пішу силу – грецьких найманців. Це були досвідчені і професійні воїни гопліти. У бою вони шикувалися в фалангу, представляючи собою суцільну стіну зі щитів і списів.

Однак перські воєначальники не довіряли грекам, оскільки вони повинні були битися проти своїх співвітчизників. Тому їм відвели лише третю лінію оборони на значній відстані від річки.

Сатрапи особисто очолили загони кінноти першої лінії. Капітан грецьких найманців Мемнон також взяв під командування кінний загін на лівому фланзі, залишивши командувати найманцями свого заступника перса Омара.

В такому положенні перси стали чекати на македонське військо.

Олександр поспішає на зустріч персам

Олександр, дізнавшись що перська армія з’явилась на його фланзі та готова до бою, відразу вирушив їй на зустріч. Йому вкрай була необхідна швидка перемога над цією армією, щоб відвести загрозу від лінії постачання та заволодіти ресурсами регіону.

Грецькі тяжкі піхотинці не були готові до виснажливих багатоденних маршів і почали відставати від основних сил. Олександр вирішив не чекати на повільні частини і вступити в бій без них.

Через 3 дні швидкого маршу, македонський цар привів до річки Гранік близько 12 тис. піхоти і 5 тис. вершників.

Битва на річці Гранік мапа

Різні джерела називають різний час, коли почалась битва на р. Гранік. Діодор пише, що армія форсувала річку на світанку, а Плутарх та Аріан, стверджують, що бій відбувся ввечері під час заходу сонця. Більшість істориків вважають, що найбільш правдивий битви на річці Гранік – у Арріана.

Отже Олександр підійшов до поля бою у ввечері і віддав наказ на короткий відпочинок. В цей час він зібрав військову нараду зі своїми генералами. На цій нараді Перменіон запропонував дочекатись тяжку грецьку піхоту. Також він наполягав що потрібно сперш оцінити ситуацію і дати відпочинок військам.

…Парменіон радив йому не ризикувати…Але Олександр відповів, що йому буде соромно перед Геллеспонтом, якщо після переправи через морську затоку він злякається Граніка…

Плутарх про битву при Гранику

Олександр полюбляв діяти рішуче і відмахнувся від порад досвідченого Парменіона. Він вирішив форсувати річку з ходу. Розрахунок був на те, що перси вже не будуть чекати нападу ввечері.

Промені сонця, що заходило, били в очі персами, які стояли на східному березі. Стрільці та вершинки мали жмурити або прикривати очі, дивлячись на західний берег. Це сильно погіршувало їхню точність стрільби з луків та метання дротиків, чим власне і славились перські армії.

Диспозиція македонців біля ріки

Коли Олександр повернувся з наради, він наказав воїнам шикуватись до битви. Лінія македонських військ розтягнулась аж на 4 км.

Сам цар очолив правий фланг, де находились гетайри, агріаньскі застрільники, лучники та гіпаспісти.

Центр сформували фаланги педзетайрів під командуванням основних полкових командирів: Кратера, Мелеагра, Філіпа, Амінти, Кена та Пердіки.

На лівому фланзі під командуванням Парменіона, зібралась фессалійська та грецька кіннота, а також фракійська піхота.

Початок бою

Першими в атаку цар відправив ескадрон гетайрів и загін агріанських метальників спису. Їм в допомогу вирушили загони гіпаспистів та пеонійської кавалерії. Воїни вскочили у воду і почили переходили широку ріку та наближуватись до крутого східного берега. Битва на річці Гранік почалась.

Перси відразу підтягнулись до місця атаки і з більш високого східного берегу почали закидати наступаючих стрілами та дротиками. Гетайрів раз за разом скидали зі схилу, а македонські застрільники не могли притиснути перських стрільців, які перебували на висоті.

Перські вершники на березі, бачачи, що атака македонців захлинається почали самі кидатись у воду і нападати на гетайрів прямо у річці. Таким чином битва йшла вже посеред Граніка. Елітні македонські частини намагалися всіма силами прорватися до берега, а перси – відкинути їх далі в річку.

Поступово до цього місця стала підтягуватись й інша перська кіннота, припускаючи, що це і є основний напрямок нападу. На лівому фланзі сформувалось велике скупчення перських вершників.

Удар Олександра

Олександр слідкував за провалом атаки свого авангарду і в якийсь момент вирішив особисто очолити наступний удар. Користуючись тим, що перська кіннота відволіклась на бій з авангардом, він на чолі ще одного загону гетайрів сам кинувся в стрімкі води Граніка.

Олександр веде гетайрів через ріку Гранік

Цар знаходився попереду і вів свій кавалерійський ескадрон по діагоналі до течії. Таким чином перси не могли стрімко атакувати його з флангу, бо були б змушені рухатись проти течії.

Загін відносно швидко здолав річку і видерся на східний берег. Вершники успішно відновили стрій і по болотистій місцевості понеслись прямо в скупчення кінноти біля переправи.

Олександр б’ється за життя

Олександр був в самій гущі бою. Його легко було впізнати по пурпурному кольору плаща і шолому з високим білим пір’ям з обох боків.

Завдяки цьому шолому на Сході Олександра називали Іскандер Двурогий.

Три знатних перських вельможі побачили македонського царя у гущі битви. Це були: Мітридат (зять Дарія), Спіфридат (сатрап Іонії і Лідії) і Рисак (брат Спіфридата). Так відбулася найлегендарніша сутичка цієї битви.

Сатрапи зненацька наскочили на Олександра, однак той не розгубився і відразу завдав Мітридату удар списом у лице. В цей час Рисак встигнув вдарити царя мечем по голові і відсік йому частину шолома з пір’ям. Контужений ударом Олександр все ж зміг встромити йому спис у груди, після чого він надломився. Цар отримав контузію і позбувся своєї основної зброї.

Саме в цей момент над ним заніс меч Спіфридат. Історія Олександра Македонського могла б закінчитись в той день, якби не командир його царської охорони. Голова особистої охорони царя Кліт Чорний миттєво підскочив до Спіфридата і відсік йому руку, якою він вже замахнувся на царя.

Командир царської охорони Кліт Чорний рятує життя Олександру Македонському.

Кліт врятував життя Олександру, а біля болотистого берега Граніка залишилось лежати три знатних перських вельможі. На березі і в річці продовжувалась тісна кавалерійська сутичка. Перси які звикли до стрімких наскоків почали поволі поступатися більш стійким македонським кавалеристам. На берегу и в реке продолжалась тесная кавалерийская схватка. Персы, больше привыкшие к стремительным наскокам, стали понемногу уступать более стойким македонским кавалеристам.

Битва на всьому березі річки

Переправа македонських фаланг через річку Гранік по усьому фронту

Поки більша частина персидської кавалерії відволіклась боєм на фланзі, ріку в центрі і зліва почали переходити частини що лишилися. Вони швидко зломили оборону що лишилася по периметру і почали шикуватись у фаланги на перському березі. В цей час в перському війську пронеслась чутка, про загибель відразу кількох командирів. Бойовий дух персів похитнувся і їх рядах почалось сум’яття.

Війська сатрапів, які бились біля переправи та в центрі почали відступати. І ось уже вся перська кінноти пустилася тікати. Перські піхотинці піддались загальній паніці і теж почали втікати, так і не вступивши у бій.

Тим часом македонська піхота без особливого супротиву розбила залишки піхоти у другій лінії оборони і зайняла перський табір. Перське військо стрімголов втікало по всьому фронту.

Македонці проти греків

З боку персів на полі бою лишились лиш грецькі найманці. То були професійні та дисципліновані солдати. Вони не піддалися загальній паніці, тримали стрій та не відступали. Греки розуміли що з їхнім тяжким озброєнням вони б не змогли втекти від македонської кавалерії.

Битва македонської фаланги проти грецької

Македонці в свою чергу не стали наздоганяти швидку перську кавалерії і почали стягуватись до третьої лінії оборони – грецьких найманців.

Греки вже розуміли безглуздість опору і звернулися до Олександра з готовністю здатись. Однак македонський цар, розпалений боєм, вирішив на їх прикладі дати урок усім еллінам, які служили персам. Він відмовився прийняти їх капітуляцію і кинув на найманців своїх фалангтів.

Закипіла зовсім інша битва – бій фаланг. Македонська фаланга зійшлася з грецькою. Грецькі найманці мали велику стійкість і досвід. Загнані в глухий кут, вони билися рішуче і до кінця.

Педзетайри ніяк не могли прорвати їх стрій. Саме на цій стадії битви македонське військо зазнало найсуттєвіших втрат. Зав’язався довгий та завзятий бій, македонська кіннота раз за разом наскочувала на греків з флангі, доки фалангіти давили найманців стіною списів. В кінці кінців воїнам Олександра все ж вдалось прорвати і розбити грецький стрій.

Весь загін грецьких найманців був знищений. В полон потрапили тільки 2 тис. греків. Їх закували в кайдани і в якості рабів відправили на шахти до Македонії.

Битва біля річки Гранік – Характеристика

Битва на річці Гранік завершилась перемогою, результат якої здивував весь древній світ. Бій був швидким і стрімким, тому втрати вбитими у македонців склали всього від 120 до 400 чоловік. Ще приблизно від 1 до 3 тис. отримали поранення. Більшість македонських втрат прийшлась на сутичку з грецькими найманцями.

Згідно з Арінаом у персів загинули 1 тис. кавалеристів і 10 тис. піхотинців (в основному під час відступу), а 20 тис. солдат було взято у полон. В бою були убиті сатрапи Митробузан і Спіфридат.

Сатрапа Арсіта зробили головним винуватцем поразки і незабаром після битви він наклав на себе руки. Загинув також зять Дарія – Мітридат (вбитий особисто Олександром), заступник Мемнона – Омар і ще ряд ахеменидських вельмож.

Весь регіон перської Малої Азії лишився без командування і армії та був швидко захоплений Олександром. Македонські війська надихнулися великою перемогою і здобули такі необхідні їм трофеї та припаси.

0 0 голосів
Рейтинг

Адміністратор і головний редактор сайту. Захоплююсь історією упродовж усього свого свідомого життя. Вважаю, що потрібно розуміти історичні процеси не тільки по датах та мемуарах, але насамперед логікою. Хочу зробити вивчення історії простим та приємним процесом.

WarHistory.com.ua
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x