У статті розглянемо, що таке ліноторакс та як його використовували грецькі воїни та інші народи.
Що таке ліноторакс?
Отже, давайте спочатку дамо визначення що таке ліноторакс.
Ліноторакс – це обладунок з льону, який використовувався як панцир у часи Античності. Особливу популярність він отримав у Середземномор’ї, де був основним обладунком для піхоти з 6-го по 3 століття до н.е.
Власне ліноторакс – це сучасна назва обладунку, яка походить від старогрецького слова λινοθώραξ (linothorax), що означає “носіння панцира з льону”. У давньогрецьких і давньоримських джерелах частіше зустрічається визначення θώρακες λίνεοι (thorakes lineoi) “льняні обладунки”.
На жаль, жодного лінотораксу не збереглося до наших днів. На відміну від бронзових кірас, лляні обладунки з часом просто зотліли.
Однак сьогодні ми можемо бути впевнені, що ліноторакс існував і був дуже поширеним у Середземноморському регіоні. Такі висновки робляться завдяки письмовим згадкам та зображенням часів античності.
Перші згадки про лляний панцир ми зустрічаємо вже в Іліаді, написаній Гомером у 9 столітті до н.е.
Локри мали вождем Ойле’ща, швидкого Еанта,
Гомер, Іліада, 2, 527. Переклад Бориса Тена
Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,
Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.
А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.
Тобто на момент написання Гомеру вже був відомий якийсь обладунок з льону.
Грецький ліноторакс
У 8 столітті до н.е. в Греції з’являється новий тип воїнів – гопліти. Перші гопліти для захисту торсу носили бронзову кірасу. Вага цих обладунків могла сягати від 6 до 10 кг. Бронза була досить дорогим матеріалом, при цьому не завжди гарантувала захист від пробиття сталевим наконечником.
ТТорс грецького гопліта був і так добре захищений, завдяки великому щиту аспису і тактиці грецької фаланги. Тому поширення гнучкішого і легшого обладунку з льону було лише питанням часу. І вже до 6 століття до н.е. він і став стандартним панцирем грецьких гоплітів.
Обладунок з льону був легший за бронзову кірасу і менше заважав рухам бійця. Льняний матеріал не нагрівався в жарку погоду, а тіло воїна під таким панцирем краще провітрювалося.
Англійський історик Пітер Коноллі виготовив подібний обладунок Екземпляр важив 3,6 кг.
В свою очередь доспех из льна практически не уступал в бронзовой кирасе в У свою чергу обладунок з льону практично не поступався бронзовій кірасі в міцності, а в деяких випадках навіть перевершував його. Еластична поверхня панцира відмінно рятувала від ріжучих і рублячих ударів зброї з широким лезом. А значить він забезпечував хороший захист від більшості давньогрецької зброї.
Проте грецькі воїни продовжували водночас використати також бронзові панцири, які з часом набули форми анатомічної кіраси, – гіппоторакса. Варто зазначити, що вага більш пізніх бронзових панцирів приблизно дорівнювала вазі звичайного ліноторакса.
Виготовлення ліноторакса
Отже, розгляньмо, як обладунок, виготовлений з льняної тканини, міг мати міцність бронзової кіраси.
Неймовірну стійкість ліноторакса досягалася завдяки нашаруванню шарів тканини один на одного. Скріплення 10-20 шарів тканини, створювало дуже міцний льняний матеріал.
Як простіший приклад можна привести листи паперу. Спробуйте розрізати ножем один лист, а потім пробити їм велику стопку з листів. Принцип однаковий.
На жаль, ми не можемо знати, напевно, як скріплювалися між собою ці шари. Оскільки жодного екземпляра не збереглося, то нам лишається лиш гадати.
Існує кілька версій скріплення шарів у лінотораксі. До основних версій відносяться:
- зшивання
- склеювання міцним винним розчином змішаним з сіллю
- склеювання кістковим клеєм
Тем не менее мы можем точно сказать, что добиться такой плотности из льняной ткани можно только большим наслоением. Предположительно для изготовления линоторакса соединяли 15-20 слоев льняной ткани. Общая толщина доспеха предположительно составляла 0,5 – 1см.
Частини лінотораксу
Ліноторакс складався з трьох основних частин:
- Панцир
- Наплечники
- Птеруги
Панцир був основною частиною обладунку і робився з великого та довгого шматка матеріалу, яким закривали корпус. Основна частина оберталася навколо талії та грудей і скріплювалася з лівого боку спеціальними ремінцями або шнурками.
Такі затяжки та гнучкість матеріалу робили обладунок з льону практичнішим ніж кіраса. Власник лляного панцира міг самостійно його відрегулювати та підігнати під себе завдяки шнуркам та ременям кріплення.
Ліва сторона обрана через особливості фаланги гоплітів, де ліва частина була найзахищенішою. Тому стик лінотораксу намагалися розміщувати ліворуч.
Починаючи з 5 до 4 століття до н.е., ми часто зустрічаємо на зображеннях укріплені ліноторакси. Зверху на основну частину кріпилася металева луска або прямокутні пластини, щоб посилити захищеність.
Наплічники фіксували панцир на тілі, щоб він не підскакував угору-вниз. На картинках ми бачимо, як під час одягання ці плечики на обладунку стирчать вертикально. Це ще раз говорить нам про дуже велику жорсткість і пружність багатошарової льняної тканини обладунку.
Плечики із зусиллям загиналися і кріпилися до основної частини. Таким чином, панцир сідав щільно і був закріплений на тілі з усіх боків. Наплічники також кріпилися шнурками та ремінцями.
У пізніших моделях швидше за все наплічники викроювали з одного шматка з основною частиною. Це робило його більш цілісним та міцним.
Птеруги давньогрец. πτέρυγες (pteruges) також іноді птериги (pteryges) – нижня частина обладунку, яка виготовлялася з великої кількості невеликих смуг лляного обладунку. Назва перекладається з грецької буквально як «пір’я».
Головне призначення птеруг було прикриття нижньої частини корпусу, паху та стегон, не зменшуючи рухливість. Для цього їх виготовляли з багатьох маленьких смужок, розміщених на зразок спідниці. Така спідниця не заважала рухам у бою і дозволяла воїнові зручно сидіти у сідлі.
Перший ряд птеруг зазвичай кріпився із зовнішнього боку. Другий ряд закріплювався з внутрішньої сторони прямо на місці розрізів першого ряду. Таким чином під час руху, коли смужки першого ряду розходилися, ділянка, що відкрилася, все одно була прикрита птеругами другого ряду.
Ліноторакси багато прикрашалися додатковими аксесуарами, щоб показати статус та багатство власника. Ранні моделі відбілювалися, а потім на них наносили різноманітні малюнки. На обладунок зазвичай наносили емблеми поліса, грецьких богів, морди звірів, тощо. Краї обладунку та зображення могли додатково декоруватися вишивкою.
У період еллінізму льняні грецькі обладунки виготовляли часто і зовсім з різних кольорів. Для цього верхній шар фарбували в потрібний колір та кріпили зверху до основної частини.
Котфіб
Ліноторакс також був поширений в армії Стародавньої Македонії. Тут він зустрічається під іншою назвою – котфіб.
Основні відомості про македонське військо ми черпаємо з Амфіполійського статуту.
Амфіполійський статут – статут македонської армії при Філіпі V 221 до н. е. – 179 до н. е., знайдені на стінах у місті Амфіполіс.
У ньому згадується як сам ліноторакс, який називається котфіб (cothybos). Якщо в грецьких арміях воїн купував зброю та обладунки сам, то македонцям спорядження видавала держава. Тому в статуті є рядки що за втрату казенного панцира, піхотинець платив штраф.
Окрім котфіба в статуті у македонських сариссофорів також згадується бронзові торакси (thorax) та укріплені ліноторакси (hemitorax). Судячи з усього, ними оснащувалися офіцери й воїни перших рядів македонської фаланги.
Також під час розкопок у Вергині був знайдений сталевий коштовний панцир, що повторює конструкцію ліноторакса. За основною версією поховання у Вергині – це саркофаг Філіпа Македонського. Попри те, що обладунок виготовлений з металу, ми можемо на підставі його побачити конструкцію панцира того часу.
Ми бачимо основну частину панцира, яка скріплювалася ліворуч, а також наплічники. Царський обладунок багато прикрашений золотом. Птеруги, ймовірно, були лляні і не збереглися, на фото птеруги – сучасна реконструкція.
Лінотракс Олександра Македонського
На своєму найпопулярнішому зображенні, Олександр Македонський зображений саме в лінотраксі.
Існує також ряд згадок, що Олександр під час своїх походів був одягнений саме в нього. Про це у тому числі згадує давньогрецький історик Плутарх, описуючи битву при Гавгамелах.
Наказавши передати це Парменіону, Александр надів на голову шолом. Решту обладунку він одягнув уже до того в наметі, а саме: сорочку сіцілійської роботи з поясом, а на неї подвійний льняний панцир, який йому дістався із здобичі, взятої в битві. Його залізний шолом роботи Теофіла сяяв немовби був виконаний із чистого срібла. До шолома був прикріплений нашийник, також залізний, усіяний коштовними каменями.
Плутарх, Порівняльні життєписи. Александр і Цезар Переклад Й. Кобова
Лінотракс у етрусків
Етруски запозичили ліноторакс у греків разом з гоплітською тактикою та озброєнням. На зображеннях і скульптурах у етрусків зустрічається як простий, так і укріплений пластинами обладунок з льону. По конструкції, судячи з усього він був таким же, як і грецький льняний панцир.
Лоріка Лінтея
Зіткнувшись з етрусками та грецькими колоністами, римляни швидко освоїли основи грецької військової справи. Судячи з усього, за часів раннього царства знатні римські воїни також билися фалангою гоплітів. З цього можна зробити висновок, що перші римські фаланги складалися з гоплітів, одягнених в ліноторакси.
У роботах давньоримських істориків зустрічається формулювання лоріка лінтея – (лат. Lorica lintea), якою вони описують льняний обладунок. Вони описують не лише римлян, але і греків та македонців, з чого робимо висновок, що так називали саме ліноторакс.
Проте незабаром римляни зіткнулися з кельтами, у яких вони запозичили кольчугу. Після цього лінотракс ймовірно служив більше показником статусу і виконував швидше декоративну, ніж військову роль.
Ліноторакс в інших народів
Льняний обладунок активно використовувався по усьому Середземномор’ю. Єгиптяни знали та швидше за все застосовували ліноторакс.
Геродот згадує, що фараон Амазіc II у 6 столітті до н.е. в якості подарунку спартанському цареві підніс лінотракс.
Він був льняний і з багатьма зображеннями і гаптований і також із бавовною. А те, чим він був зокрема визначним: кожна нитка цього панцера, хоч і була тонка, але складалася з інших трьохсот шістдесяти ниточок і всі вони були помітні.
Геродот. Історія. III. 46-47. 148. Переклад А.Білецького
Також є згадки про те, що лляні обладунки використовували фінікійці. Швидше за все його використовували і перси, які після греко-перських воєн стали охоче вербувати грецьких найманців, а також використати своїх гоплітів.
Как сделать линоторакс?
Чи реально зробити ліноторакс своїми руками? Цілком. Історики і реконструктори постійно намагаються відтворити найбільш автентичний ліноторакс.
Простий приклад як виготовити льняний обладунок зі старого одягу з льону можна подивитися на відео. Навряд він дасть потрібну захищеність, але виглядає стильно =).
Зникнення лінотракса
Лляний обладунок був основним обладунком важкої піхоти середземноморських держав з 6 по 3 століття до н.е. До 3 століття до н. він став поступово витіснятися кольчугою, яку принесли до Європи кельти. Вона була проста у виготовленні, менше важила і також добре захищала.
