Гіпаспісти

Античність

Гіпасписти – (др.гр. Ὑπασπιστής Hypaspistai або hypaspists) елітний ударний загін у війську Олександра Македонського. Назва загону буквально перекладається як “ті, що носять щит” або “щитоносці”.

Походження гіпаспістів

Гепаспісти та гетайри армії Олександра Великого худ. Zvonimir Grbasic

За однією з версій офіційною назвою підрозділу була – гіпаспісти гетайрів (др.гр. hoi hypaspistoi tov heiairon). Згідно з цією версією, спочатку воїни гіпаспісти були пішими щитоносцями іншого роду військ – кавалеристів гетайрів.

Гетайри – елітна ударна важка кіннота Олександра Великого. У загін набирали представників багатих і знатних династій з Македонії та підконтрольних їй регіонів. 

Те, що аристократи гетайри мали власних зброєносців, які носили їх щит, виглядає цілком логічно. Гетайри стали кавалерійським загоном тільки близько у 5 столітті до н.е. До цього вони ймовірно діяли як важка аристократична піхота. Оскільки у загоні були заможні і шляхетні дворяни, то усі вони мали зброєносців, які і переносили їх спорядження, включно з щитом.

Проте не варто плутати їх зі звичайними обозними слугами. Основний багаж переносили спеціальні люди, які йменувалися skeuophoros, найчастіше це були раби. Гіпаспісти ж були вільними та вправними воїнами, які несли зброю гетайра в поході та допомагали йому у бою.

Навіть коли вони стали кавалеристами, гетайрам все одно у битвах були корисні щитоносці. Спорядження важкого македонського вершника в той час не включало щита. У битві з ворожою піхотою гипаспіст-щитоносець своїм щитом міг прикривати незахищені стегна і нижню частину коня гетайра. Така взаємодія з гетайрами виявилася настільки ефективною, що її продовжували застосовувати навіть коли гіпаспісти стали окремим загоном.

Гіпаспісти як окремий загін

Гіпаспісти у бою з воїнами фіванського «Священного загону»

Гіпаспісти стали самостійним підрозділом ймовірно під час військових реформ Філіпа Македонського і появи тактики македонської фаланги.

Фалангіти македонської фаланги були озброєні 7-метровими списами сарісами, Вони були незламні для фронтальних ударів, проте були дуже вразливі для атак з флангів. Воїни з таким величезними списами просто не могли швидко повернутись назустріч удару з флангу, що ставав для строю фатальним.

Для этого фланг основной фДля цього фланг основної фаланги педзетайрів необхідно було прикрити збоку стійким і більш гнучким з’єднанням. Ймовірно, найкращим рішенням, щоб швидко зібрати такий підрозділ було об’єднати досвідчених і сильних зброєносців гетайрів в один загін – гіпаспісти.

Озброєння гіпаспістів

Македонський гіпаспіст худ. Joan Francesc Oliveras Pallerols
Воїн в посиленому фракійському шоломі й укріпленому сталевою лускою паниру з льону. В руках у солдата грецький меч копіс і щит аспіс.

Гіпаспісти були озброєні подібно до гоплітів. Як основана зброя використовувався грецький спис дорі (dory) завдовжки біля 2м.

Дорі (др.греч. dory) – переводитися як “спис”. Існує також версія що однією з назв гіпаспістів була доріофори (др.гр. doryphoroi) що переводилося буквально як “ті, що носять спис”, “списоносці”.

Допоміжною зброєю служили грецькі мечі – вигнуті копіси (kopis) або прямі ксіфоси (xiphos). Для захисту воїни носили великий грецький щит аспис, завдяки якому вони і дістали свою назву.

Аспис (іноді гоплон або аргіевський щит) – грецький щит приблизно 1 м в діаметрі, виготовлений з дерева та оббитий міддю. Мав дві ручки одну – по центру, а другу – з краю, на кромці. Загальна вага досягала 10 кг. Щит був лінзоподібної форми, завдяки чому його можна було покласти на плече, переносячи вагу з руки.

Як захисні обладунки використовувався бронзовий панцир (torax) або обладунок з льону – ліноторакс (linotorax). Також використовувався полегшений обладунок – сполас (spolas). За однією з версій сполас міг виготовлятися з льону, подібно лінотораксу, по іншій – це був шкіряний панцир.

Офіцер гіпаспістів армії Олександра Македонського. худ. Johnny Shumate
На воїні панцир торакс з птеругами (спідниця зі шкіряних смужок), на ногах – кнеміди. Багато прикрашений фракійський шолом з гребенем виділяв офіцера. Солдат озброєний списом дорі, аспісом, збоку висить меч ксифос.

Також для ще більшої мобільності гіпаспіст міг використовувати напівпанцир (hemithorakion), який захищав воїна тільки спереду.

На ноги також вдягалися поножі – кнеміди (knemides).Більшу частину корпуса воїн цілком міг закривати своїм великим щитом асписом.

Найбільш популярним типом шолома був фракійський. Він мав нащічники для захисту від бічних ударів і гребінь, для блокування ударів згори. На посилених варіантах кріпилися додаткові частини захисту (формуючи сталеву маску, або у формі бороди). Такі шоломи вже закривали практично усе обличчя. Таким чином з гіпаспіста виходив фактично македонський гопліт.

Також у підрозділі використовувалися і інші популярні у Греції варіанти – конічний шолом пілос та халкидійський шолом. Оскільки загін був елітним, то бійці мали більш багате та прикрашене спорядження, ніж звичайні солдати.

Гіпаспіст армії Олександра Македонського без важкого спорядження худ. Johnny Shumate

Проте важке озброєння воїни використали лише періодично. Ми зустрічаємо безліч зображень, де гіпаспісти б’ються, вдягненними лише в туніку. Це пов’язано з тим, що їм було відведено безліч ролей у новій македонській армії.

На відміну від грецьких, такі македонські гопліти були більш універсальними. Тому екіпірувалися воїни залежно від поставлених завдань, виконуючи роль то легкої, то важкої піхоти.

Гіпаспісти Олександра

В армії Олександра було близько 3 тис. гіпаспістів. Гіпаспісти були однією з най найнадійніших та відбірних частин у війську. Тому Олександр довіряв їм виконання найрізноманітніших завдань.

У великих битвах корпус гІпаспістів розміщувався на крайньому правому фланзі, разом з іншими елітними підрозділами. Таким чином вони прикривали основну фалангу справа, а також знаходилися поряд з гетайрами, які були основною важкою кіннотою. Саме своїми елітними частинами справа Олександр найчастіше і завдавав головного удару у битвах.

Завдяки своїй силі та маневровості, гіпаспісти могли виконувати роль проміжної ланки між основною піхотою і кавалерією. Під час атак вони йшли за гетайрами в атаку, закриваючи розрив, що утворювався через різницю у швидкості.

За старою традицією гіпаспісти також атакували спільно з гетайрами, як, наприклад, у битві на березі річки Гранік. Вони могли швидко бігти поряд з гетайрами, тримаючись за гриви коней. Як і раніше воїни ефективно діяли парами у бою і під час спеціальних місій.

Наприклад, під час переслідування перського царя Дарія, кожен гетайр брав до себе на коня одного з гіпаспіста. Таким чином у потрібному місці опинялася одночасно ударна елітна піхота і кіннота.

Коли було необхідно захищатися від ворожої піхоти або кінноти, гіпаспісти могли битися, шикуючись у грецьку фалангу. Такий стрій давав хорошу захищеність при захисті, але позбавляв загін його маневровості.

Во время штурма городов гипасписты также были на острие атаки. Поскольку это были лучшие воины ближнего Під час штурму міст гіпаспісти також були на вістрі атаки. Оскільки це були найкращі воїни ближнього бою у війську, вони перші кидалися на стіни та у проломи. Під час штурму Тиру гіпаспісти перші увірвалися в місто, а під час штурму міста маллів саме гипаспісти Павкест і Леонат в оточенні закривали щитами пораненого Олександра.

Саме гіпаспістам доручалися місії спеціального призначення. Вони виконували швидкі обхідні маневри, організовували засідки, ліквідовували небажаних опонентів царя. В загалом вони фактично виконували роль спецназу в македонському війську.

Лояльність гіпаспістів не викликала сумнівів, тому Олександр також доручав їм доставлення таємних листів, охорону скарбниць і арешти змовників. Бійці корпусу стежили за дисципліною у війську і карали злочинців і бунтівників в рядах македонського війська. Тобто функцію військової поліції виконували теж вони.

Як ми бачимо підрозділ гіпаспістів був одним зі стовпів, на яких трималася уся армія Олександра.

Командири і структура корпуса гіпаспістів за Олександра

Змагання між гіпаспістами з «гоплітодрому» (бігу з щитом і в шоломі) у таборі Олександра Македонського худ. Antonio Molino
Такі тренування дозволяли тренувати воїнам свою силу і швидкість бігу у бойовому спорядженні.

Корпус розбивався на хіліархії (chiliarchia) по 1000 чол. під командуванням хіліархів (chiliarchos) і дрібніші пентокосіархії (pentakosiarchia) по 512 осіб під командуванням пентокосіарха (pentakosiarchos).

Можливо було також розділення і на менші підрозділи такі як сінтагми (syntagmata) по 256 чоловік, лохи (lohoi) по 124 осіб і деки (dekas) по 16 бійців, як в основній армії.

Командував усім корпусом архігіпаспіст (archihypaspistes). З 334 по 330 роки до н.е. посаду архігіпаспіста обіймав Ніконор, син Парменіона.

Після смерті Ніконора від хвороби у 330 році, корпус очолив родич Олександра по материнській лінії – Неоптолем. Він буде архігіпаспістом до самої смерті Олександра.

Командири з підрозділу гіпаспістів, які переживуть Олександра, зіграють велику роль у війнах діадохів і навіть будуть засновниками цілих династій, як, наприклад, Селевк.

Царська гвардія Стародавньої Македонії

Гіпаспіст армії Олександра Великого худ. Christos Giannopoulos

Корпус гіаспістів сам по собі був елітним, проте і у ньому виділялася окрема царська гвардія Древньої Македонії – царські гіпаспісти.

Царські гіпаспісти (др.гр. basilikoi hypaspistes) – це відбірний загін гвардійців гіпаспістів, який входив у особисту гвардію царя, яка у свою чергу іменувалася агемою (agema).

У війську Олександра була кінна агема з “особистих гетайрів” і піша агема, яку формували царські гіпаспісти. У цей підрозділ відбирали найвищих і найміцніших воїнів з усього війська. Їх приблизна чисельність складала одну хіліархію (1000 бійців).

Роки (до н.е.)АрхігіпаспістКомандир «Царських Гіпаспістів»
334НіконорПтолемей (можливо)
333НіконорАдмет (загинув при штурмі Тиру)
332-331Ніконор Гефестіон
330Ніконор / НеоптолемГефестіон / Селевк
329-323НеоптолемСелевк
Таблиці з журналу Osprey – Warrior 103 Alexander`s elite infantryman

У вирішальні моменти битв ці велетні йшли попереду ударного загону, жахаючи своїм видом та змітаючи супротивника. Служба серед гіпаспістів була почесною тому в їх рядах була значна кількість аристократів.

Ще за Олександра зі звичайних гіпаспістів був сформований ще один елітний загін – аргіраспіди.

Аргіраспіди (др.гр. argyraspides) буквально “ті, що зі срібними щітами” – загін гіпаспістів-ветеранів, яких за доблесть і заслуги, Олександр нагородив посрібленими щитами.

Загін ветеранів зі срібними щитами зіграє значну роль у війні діадохів, проте його історія завершиться доволі сумно.

Соматофілаки – тілоохоронці Олександра

Як ми бачимо гіпаспістам виказувалась особлива довіра, яку вони повністю виправдовували. Тому не дивно що саме загін царських гіпаспістів складав особисту охорону царя – соматофилакію (гр. Somatophytakia) буквально «охорона тіла».

Соматофілаки (др. гр. somatophylakes) в перекладі “тілоохоронці” – це гвардійський загін, який здійснював охорону безпосередньо царя. Ці воїни охороняли царський палац і забезпечували безпеку правителя у походах.

Соматофілаки судячи з усього входили до корпусу гіпаспістів, проте були окремим загоном, враховуючи важливість їх завдань. У підрозділі налічувалося 200 воїнів.

Навіть серед цієї гвардії був ще почесніший загін – “царські соматофілаки” (др. гр. somatophylax basilikos). Це елітна еліта еліт були найвидатніші та найвірніші серед воїнів македонського війська. У завдання царських соматофілаків було чергування біля царя на бенкетах і прийомах, охорона царських покоїв і похідного намету.

Царських соматофілаків завжди було семеро і їх кількість залишалася незмінною. Це було пов’язано з традицією позмінного чергування. Від правила відступили лише одного разу, у 325 році до н.е. Для Певкеста, який врятував життя Олександра в Індії, спеціально додали ще одно місце, аби цар міг йому віддячити і нагородити його посадою 8-го соматофілака.

Проте не варто сприймати соматофілаків як просто гвардійську охорону. Скоріше це був запас з близьких царю відбірних офіцерів, відданість яких не викликала сумнівів. У будь-який момент кожен з них міг очолити військовий загін або стати сатрапом (губернатором) однієї з провінцій. Більшість серед соматофілаків складали аристократи, які мали хорошу військову освіту.

Рік (до н.е.)Імена сомітофілаків Олександра
336–3341. Арістон з Пелли, 2. Лісімах, 3.Піфон, 4.Арріб, 5. Балакр, 6.Деметрій, 7.Птолемей (334)
3331.Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон, 4.Арріб, 5.Балакр (333), 6. Деметрій, 7.Гефестіон
3321. Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон , 4. Арріб (332), 5. Деметрій 6. Гефестіон, 7.Менес з Пелли
3311. Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон, 4. Деметрій (330), 5. Гефестіон, 6. Менес (331), 7. Леоннат
330-3271. Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон, 4. Гефестіон, 5. Леоннат, 6. Пердікка, 7. Птолемей син Лага
326-324 1. Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон, 4. Гефестіон, 5. Леоннат, 6. Пердікка, 7. Птолемей син Лага, 8. Певкест
323 1. Арістон, 2.Лісімах, 3.Піфон, 4. Леоннат, 5. Пердікка, 6. Птолемей син Лага, 7. Певкест
Список соматофілаків Олександра. В дужках вказано рік, коли вони покинули посаду. Червоним виділено ім’я сомітофілака, котрий вибув з загону, а зеленим – новоприбулого.

Усього за час правління Олександра змінилось 6 соматофілаків:

  1. Птолемей – загинув у 334 р. до н.е. під час штурму Галікарнасу.
  2. Балакр – у 333 г. до н.е. назначений сатрапом (губернатором) Кілікії
  3. Арріб – помер від хвороби у Єгипті, зимою 332 р. до н.е.
  4. Менес з Пелли – у 331 р. до н.е. назначений сатрапом Кіллікії, Сирії та Фінікії.
  5. Деметрій – страчений Олександром у 330 р. до н.е. через підозру в участі у змові Філоти.
  6. Гефестіон – помер від тифу в Екбатанах (сучасний Іран) у 324 році до н.е.

Знаходячись біля Олександра під час усіх прийомів, соматофілаки краще за усіх могли спостерігати усі нюанси управління великими арміями та державою. Це сильно допоможе їм після смерті Олександра, коли вони керуватимуть вже своїми державами.

Завдяки величезному авторитету соматофилаків – більшість з них після смерті Олександра майже відразу стануть правителями уламків імперії Олександра.

Гіпаспісти елліністичних армій

Бій елліністичних армій

Після смерті Олександра у 323 році до н.е. корпус гіпаспістів опинився у різних арміях. Кожен з діадохів використав їх у своєму війську для різних завдань. Підрозділи також стали іменуватися по-різному.

Термін “гіпаспісти” в якості найменування тілоохоронців продовжував використовуватися в арміях Селевкидів, Антигонидів та Птолеемеїв. Проте ця назва стала відноситися більш до царських тілоохоронців. Полібій згадує гіпаспістів у війську Філіпа V Македонського, у період битви при Кіноскефалах в 197р. до н.е.

На полі бою ж гіпаспісти, як і гоплити в елліністичних арміях стали витіснятися легшими та швидшими пельтастами і туреофорами. Однак сама ідея гіпаспістів, як гвардійського універсального загону настільки укорінилася в західній культурі, що спроби його відновити робитимуться і у Римі, і навіть у Візантії…Гіпаспістів також цілком можна вважати одними з предків сучасного спецназу.

Гіпаспісти Олександра Македонського

Администратор и главный редактор сайта. Увлекаюсь историей всю свою сознательную жизнь. Считаю что нужно понимать исторические процессы не только по датам и мемуарам, но и логикой. Хочу сделать изучение истории простым и приятным процессом.

WarHistory.com.ua
5 4 голоси
Рейтинг
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі